Історія дзвіниці костелу святого Варфоломія


     Оборонна вежа при костелі Св. Варфоломея  була збудована у 1550-1551 рр. Для будівництва вежі місто уклало контракт з мулярем Яном Грендошем з Перемишля. До побудови третього поверху були залучені Йосиф Ліхна, член місцевого мулярського цеху Варфоломій  Хочинський, місцеві майстри – тесляр Миколай та каретний майстер Франциск.

Згідно з люстрацією Дрогобича 1663/1664 рр., дорога з міста до вежі йшла через дубовий міст (вочевидь, підйомний), вхід проходив через дерев’яні брами. Між поверхами, до яких вели муровані сходи, було облаштовано дерев’яне перекриття. На озброєнні вежі було сім залізних гармат. 

У візитації 1743 р. об’єкт названо дзвіницею. Вона мала 20 вікон, дах, покритий гонтами, який завершувався залізним хрестом. З правого боку будівлі була облаштована в’язниця. Дзвіниця мала три дзвони.

 

 Рис. Фелікса Ляховича

 

На зламі XVIII-XIX ст., під час урядування кс. Ігнація Яроцького, пам’ятку було перебудовано,  зокрем знесено третій поверх (розібрану цеглу  використали на зведення каплиці Матері Божої Ружанцової при костелі). Пожежа 1802 р. знищила дах дзвіниці.

На початку 80-х років ХІХ ст. в ході реставраційних робіт дзвіниці повернуто первозданний вигляд  (роботи велися за проектом Едмунда Леона Солецького, на завершальній стадії були залучені інші спеціалісти, зокрема Пшибиловський). Відтак, добудовано третій поверх (1883 р.). У такому вигляді дзвіниця збереглася дотепер. Стіни добудованого поверху з двох сторін (від міста і костелу) прикрашають аркатурні фризи, які характерні для різних стилів.

Джерела зафіксували дзвони: «Ісус Назаретянський» (1559 р.), «Св. Ян Хреститель» (майстер Ян Стжелецький, 1739 р.), «Святий Петро» (1739), «Владислав Ігнацій» (1879 р., майстер Вільгельм Гьотліхер).  Під час Першої світової війни австрійці реквізували більшість дзвонів. У 1926 р. громада компенсувала втрати: до дзвону «Св. Бартоломей», який пережив війну, було додано ще три невеликих дзвони (вагою 125, 85 і 63 кг.). Під час німецької окупації менші дзвони були реквізовані.

У 1914 р.  проводилися чергові реставраційні та будівельні роботи: над першим поверхом було змуровано перекриття склепінчастого типу і здійснено його художнє оздоблення Тадеушем Рибковським. Дзвіницю пристосували до потреб проведення поховального обряду.

Пам’ятку у різний час досліджували А. Петрушевич, Е.Л. Солецький, В. Дзєдушицький, А. Петрушевич,  М. Мсцівуєвський, М. Горн, С. Юрченко, Т. Зауха, Л. Тимошенко.

 У 2015-2017 рр. пам’ятку досліджувала археологічна експедиція Науково-дослідної лабораторії археології та краєзнавства історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка (керівники експедиції – Р. Миська, Ю. Лукомський, Л. Тимошенко; наукові співробітники В. Менько і Б. Лазорак, практиканти – студенти перших курсів історичного факультету).

У сезон польових робіт 2015 - 2016 рр. проводилися розкопки методом розвідкової траншеї, закладеної перпендикулярно до конструктивних осей споруди.  Для першого сезону досліджень було обрано західну стіну вежі, для другого – східну.

У траншеї 2015 р. ззовні вежі з боку костелу виявлено цегляне мурування фундаменту готичного типу. Також досліджено мурований колектор, який, дотикаючись до фундаменту вежі, повертає у північному напрямку на глибині 55-65 см. (орієнтовне датування – кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.). У розвідковій траншеї розкрито комплекс восьми некомплектних людських поховань, здійснених у типовій християнській традиції.

Усередині об’єкту між відмітками 1,35 1,75 м було виявлено вогнепальну зброю козацької доби: гармату (довжина – 130 см,  діаметр – 5,5-6 см, калібр – 3 см, XVI ст.) та три однотипних гаківниці (довжина: 83 см і 80 см, діаметр – 3,5 см, калібр – 2 см). Під час досліджень 2015 р. було виявлено 57 монет  XVI-XIX ст.: 11 срібних та 46 мідних.
Під час розкопів 2015 р. експедиція виявила різноманітний керамічний матеріал: будівельні матеріали (кахлі, дахівка та цегла), фрагменти посуду XVI-XVII cт. (горщики та накривки до них, дзбанки, миски), фрагменти люльок  (ХVІ – ХVІІІ ст.), вироби зі скла ХVІ–ХVІІ ст. (фрагменти келихів, кухлів, пляшок).

У ході проведених робіт виявлено велику кількість знахідок: близько 70 мідних і срібних монет XVI-XVIII ст., кількасот фрагментів кераміки, рештки кахлів, уламки гутного скла, дві керамічних люльки козацької доби, різноманітні фрагменти дерева, кулі до вогнепальної зброї різного калібру, два металевих ножі, зразки цегли різного часу та ін. Піднято кілька фрагментів ювелірних виробів, а також винятково добре збережену підставку до якогось сакрального предмету (хреста чи підсвічника) зі срібла. Хронологічно фрагменти посуду охоплюють значний проміжок часу – від ХІV до ХІХ ст.

У 2016 р. траншею було закладено далі по осі дороги, яка вела колись з площі Ринок. У траншеї розміром 6 на 2 м., виявлено оборонний рів. Другу траншею закладено всередині вежі. Обидві траншеї перерізував фундамент вежі під брамою, що веде у центр міста. У вежі прокопано до материка на глибину до 2,10 м., ззовні – до 3,5 м.

Було виявлено 44 монети XVI – початку ХХ ст.: 2 срібні, 40 мідних та 2 бронзові. Монети дозволяють припустити час заповнення підземного поверху (з кінця XVIII ст.). Водночас тоді ж у Дрогобичі було зруйновано оборонні вали і засипано рови.

Дослідження фундаментів показало, що вони представляють собою регулярний цегляний мур, виконаний в готичному способі укладу (цегла пальчатка – 28 28,5 × 14 14,5 × 7,5 8,0 см, укладена канелюрами донизу). Лицьові частини обмуровані з цегли, а внутрішнє ядро муру – з річкового пісковика. Ширина ядра муру – 2,20 м. Загальна ширина фундаментного муру –  3,17 м., ззовні – 70 см, з середини – 170 см. Велика вірогідність того, що був облаштований підземний ярус будівлі. Виявлення кераміки ХІV-ХV ст. дозволяє попередньо припустити, що на час побудови вежі,  у середині ХVІ ст., ділянка перед чи довкола неї (принаймні, з боку Ринку), була заселеною раніше.

Рів під вежею закладений під самим фундаментом. Ця обставина може бути поясненням до розгадки майже неймовірних за розмірами фундаментів вежі. Водночас, фундамент залягає трохи глибше дна рову. Віднайдені уламки дерева могли бути елементами якихось укріплень, можливо, підйомного моста через рів. Його існування зафіксоване в синхронних джерелах тієї доби, а також у виявлених слідах паль у різних частинах рову на різній глибині. На палі могли спиратися конструкції моста. Дендрохронологічний аналіз фрагментів балок, віднайдених у рові, датує їх ХІV століттям. У фундаменті всередині вежі виявлено підземний хід.

Професор Леонід Тимошенко