Ікона Львівської Богородиці

Місцезнаходження: каплиця Палацу Потоцьких у Львові (тимчасово)
Дата появи: ХІV ст.

Ікона є однією із найстаріших ікон у Львові. Її освячено 1534 р.
Темне тло образу Пресвятої Богородиці Львівської відтінило глибину істини пізнання Божественного шляху спасіння, вказаного вірним Жертвою Богочоловіка Христа та Її Святим Материнством. Образ мав бути запорукою ісихії як в Ісусовій Молитві ченців, що присвячували життя духовному подвигу, так і пізнання Світла Істини мало бути відкритим для вірних на тлі темного “світла”.

Після Триденського Собору (1545-1563) ікону передали до Вірменського собору, де вона перебувала до ІІ Світової війни, після чого зникла на довготривалий період.
У 1984 р. ікона дивом віднайшлася і була відреставрована. Але після того, як виникли проблеми з її охороною, ікону вирішили сховати у фондах.

За словами мистецтвознавця Бориса Возницького, «Львівська Богородиця» є сучасницею ще двох відомих у світі ікон такого типу. Одна з них – чудотворна – вивезена з Белза (Львівщина) до Ченстохова і є найціннішою іконою в Польщі. Іншу – вивезли домініканці зі Львова, мурів Домініканського Собору у 1946 р. до Ґданська.
Відомі численні випадки зцілення молитвою перед іконою, найбільше було зцілено жінок, що страждали від безпліддя.

Після освячення відреставрованої каплиці у музеї Палацу Потоцьких (Львів) в лютому 2015 року Преосвященним Владикою Венедиктом, – відновлене молитовне почитання ікони.